Крути: і сум і біль, і вічна пам'ять

107років тому – 29 січня 1918 року – українські студенти і гімназисти, не маючи військового вишколу, перепинили шлях російсько-більшовицькій орді, що наступала на Київ.
29 січня 1918 року на станції Крути у Чернігівській області кілька сотень українських юнаків вийшли на смертельний двобій з московсько-більшовицькою ордою, яка переважала і кількістю, і озброєнням.
Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані.
Загиблих студентів і гімназистів перевезли до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховали на Аскольдовій могилі.
Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.
Крути – символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. Бій під Крутами був лише однією невеликою віхою в українських визвольних змаганнях. Невеликою, але значною за своїми наслідками. І усвідомивши цей факт, ми, нащадки, зобов’язані зберегти в собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони, студенти і гімназисти. Молоді хлопці, перед якими лежало неораним полем ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.
Пам'ятаймо про їхній подвиг! Герої не вмирають!